1

Протест батьків проти закриття та приєднання до інших учбових закладів "Запорізької спеціальної школи-інтерната №1"

Текст електронної петиції

Виступаемо проти припинення діяльності комунального закладу "Запорізька спеціальна загально-освітня школа-інтернат №1"Запорізької обласної ради та його приєднання до будь-якого іншого навчального закладу.                                       Згідно з законодавством України про освіту кожна дитина має право на освіту.Батьки мають право вибору лікувального закладу,відповідно розумовим та фізичним здібностям дитини.

Ми,батьки учнів спеціалізованого інтернату №1 ,прочитавши матеріали статті з регіональної конференції з інформацією про припинення набору дітей і  подальшим закриттям інтернату,обурені тим, що права наших дітей порушені.Багато з нас навчають дітей в цьому закладі і  не перший рік  бачуть явну перевагу його перед іншими навчальними установами. Наш заклад єдиний з 60-річною практикою роботи,пристосований для дітей з ДЦП та важкими порушеннями опорно-рухової системи.
По-перше, ландшафт території школи є природним тренажером для дітей з ДЦП.Завдяки цьому,діти,які приходять в школу на милицях і ходунках,через час стають впевненно на ноги і можуть самостійно пересуватися.На території є ігрові майданчики, небезпечні для наших дітей.
По-друге,школа-інтернат знаходиться в санаторно-курортній зоні.І наші діти,які мають ослаблений імунітет,вкрай рідко хворіють респіраторними захворюваннями.Карантини,які оголошуються в місті обходять нас стороною.
По-третє,нашим дітям саме у цьому інтернаті забезпечений спеціалізований комплексний і безперервний лікувально-реабілітаційний процес,безкоштовні масажі ,парафінотерапія,фізіопроцедури,комплекси лікувальної фізкультури і т. д.,необхідні для дітей з ДЦП.                                                                               Маленькі вихованці даного закладу несуть на своїх тендітних плечах тягар невиліковних недуг ,що не дозволяє їм навчатися у звичайних школах,в яких відсутні профільні фахівці з даних захворювань,педагоги мають многолітні навички спілкування з такою категорією дітей .Позбавивши їх цього навчального закладу ,ми прирікаємо їх не тільки на фізичні ,але і на  психологічні страждання.

Не можна закривати очі на те,що для особливих дітей потрібен особливий підхід,більше викладацького уваги і часу,а педагоги у школах просто не готові до приходу таких дітей, враховуючи наповнюваність класу ,різний рівень розвитку дітей у класах і велике навантаження на викладача. Крім того, відносини між дітьми в звичайній школі можуть надати травмуючий вплив на психіку дітей з особливими можливостями.